просто день, просто годую свою доньку
думаю про жінку що притискала своїх дітей в Харкові і грудку попелу
думаю про цей млинець Даніїла з Маріуполя
думаю про Юрія що втратив рідних в Одесі, а згодом і сам загинув
я вас всіх пам’ятаю
як вдова загиблого героя кажу: ні, не всі мають бути поховані на Аскольдовій могилі
мій Павло мав бути нашим з донькою майбутнім, це наша особиста трагедія; Павло Петриченко мав бути майбутнім всієї країни, так само як Да Вінчі і Джус. викупайте трохи різницю постатей
40 днів як тебе нема. Ще й на мій день народження.
Важко бути без тебе, важко повірити що це не на ротацію, а на все моє життя. Важко прийняти той факт, що твоє і наше спільне життя закінчились. Важко, що ви розминулись з нашою дитиною. Це все так несправедливо.
рік тому під час виконання бойового завдання загинув Павло. він не збирався вмирати, ми мали стати батьками навіть попри війну, тому він не написав посмертного листа. та й це не в його стилі - сентименти він залишав при собі
бувало шо він у мене списував, а я забирала у нього готові лаби які він спиздив з флешки одрогрупника, я його називала «три пе» бо придурок паша пономарьов, він мене «рижа», кидав мене в сугроб головою
тепер наша донька спить між мною і його портретом. піздєц
ми були дуже щасливі. встигли пожити хороше яскраве життя. ми зростали як особистості і обирали один одного кожну ітерацію. завжди дивились в одному напрямку і дуже любили сперечатись про дрібниці
він давав мені можливість бути собою і знати, що він мене приймає як є, особливо з недоліками. ми розвивались разом і він підтримував мене як і я його. поруч з ним я завжди почувалась в безпеці, він був моїм сейф спейс.
памʼять про героїв має жити, її має хтось нести. я несу і нестиму памʼять про Пономарьова Павла Андрійовича, мого коханого чоловіка, батька нашої доньки, доблесного воїна, найкращого сина і брата.
Паша, тебе не вистачає і цю пустку ніщо ніколи не заповнить. люблю навіки
сьогодні півроку як на війні від рук йобаної русні загинув мій коханий Павло на позивний Майстер. на його честь цей тред підписаних ним велопригод в страві з моїми коментарями або без них:
Дякую тобі за все, що було з нами. Дякую безмежно, бо страшніше ніж реальність тільки думка про те, що цього всього могло б не бути, якби ти тоді не приїхав і не зізнався в коханні.
Мій хоробрий, коханий, рідний Павло. Люблю навіки, твоя Мар’яна.
спіймала себе сьогодні на думці шо якби був живий Павло, я би зараз вже казала «давай робити наступну дитину», бо ця получилась ну просто агонь. і це враховуючи шо я пам’ятаю перший місяць і який це важкий період
за цей рік накопичилось стільки всього що я можу розказати тільки йому, що здається скоро лусне голова. ще більше накопичилось питань, адже я звикла що він завжди ВСЕ знає і я можу не просто запитати, а й прослухати лекцію в формі «байки твого діда»
те саме, тільки «а чоловік ваш де? буде з вами на пологах? давайте запишем його телефон. а чого ні?»
вже сьогодні відповідала «він загинув» і спостерігала як лікарі тєряються наче вперше таке чують
Павло був чудовим партнером. ми сміялися що я абсолютно не запам’ятовувала дорогу кудись, коли ми йшли туди разом, і засинала як тільки він мене обнімав - так я йому довіряла
Павло був вільною людиною. ніхто не мав права керувати його часом або диктувати як йому жити. він мирився з моїм дурним характером, був терплячим до людських вад загалом, завжди мав стратегію щодо всього, був далекоглядним. любив коли його люблять, щиро радів турботі
я живу в повному делулу світі, де навколо купа дітей і всі роблять вигляд що війни нема, у всіх крім мене є чоловіки під боком, які ходять на роботу і після граються зі своїми дітьми
я думала шо месса це наші+свої і сходила туди на тренінг ще в січні. уявіть, ви дівчина, заплатили стільки ж скільки і хлопці, приходите і вам з порогу інструктори кажуть «жінка в армії це біда» «всі найтупіші питання задають жінки» і так далі
в Болгарії українським волонтерським штабом руководить місцева русня🤡 робить звичайно ж повну хуйню, на пропозиції українців дати їм зайнятись волонтерством для українців - виганяє з криком зі штабу. інфа від евакуйованої туди родички
федорів:
✏️ у школах викладатимуть нейтів-спікери
нейтів-спікери в Україні - секс офендер шо втік з сша, вонючий дід шо приїхав до "коханої" по брачке і залишився без грошей, всрата антиваксерка з Канади
це НЕ вигадані персонажі
Уряд запускає національну програму з вивчення англійської мови Future Perfect.
Її мета — популяризувати мову міжнародного спілкування в Україні. Програма буде доступною для кожного, незалежно від фінансового стану чи місця проживання.
Зараз доступ відкривають до перших двох
@panistokrotka
а як жінки відмовляються від батьківських прав на дитину/дітей, щоб батько був єдиним опікуном?? я в повному ахуї від цього, це ж не має зворотньої дії, це назавжди
два роки війни, цифрова держава
оформити свідоцтво про народження дитини на загиблого батька неможливо
піздуй після кесарського з немовлям на руках в цнап
@Brooms1989
Пане, при всій повазі, але вам треба переходити на наступний рівень українськості - посилати нахуй. Вони вас булять, а ми не встигаєм насипати за вас
врешті буде не вистачати саме партнерства. так, хочеться пристрасті, ніжності, але це другорядне. не вистачає друга, partner in crime, мемного експерта. спотіфай дуо не оновлюється, жарти киснуть, фотки копляться
Побачила сьогодні пост пані Каті, яка втратила на війні свого Костю.
Так виглядає, що рефлекс у всіх однаковий з першої хвилини…
Ось чому важливо говорити і ділитись болем. В такі моменти ти розумієш, що в тебе нормальна реакція була, і ти не здуріла.
не уявляєте, наскільки прикро. «внаслідок артобстрілу» нас надурили просто, щоб повідомити про смерть якомога швидше. насправді причина смерті — вогнепальне поранення голови. і от він лежить весь як він, абсолютно неперевершений, з маленькою раною на оці, наче подряпина просто
більше того, коли вчились стріляти з АРки, там стояв коліматорний приціл. я кажу інструктору шо не єбу шо це і як дивитися в нього, нічого не бачу. він каже ой та ладно стріляй. виявилося шо хлопцям він налаштовував приціл, а я стріляла всліпу🤡 естонець, це про тебе
я: переживаю втрату коханого, зариваюсь з піклуванням про доньку, намагаюсь зібрати чохла після кесарського, звикаю до нового тіла і самотності
моє лібідо: сам… БАДІ
кличко звісно очко і корупціонер, але київ знищив омельченко прибравши 60км трамвайних ліній і зробивши його автомобільним, розбивши цілісну трамвайну систему за ліво і правобережну
вау мені знову 16 і я сварюсь з батьком за краплинку поваги і відношення як до дорослої людини
по можливості якщо вже з’їхали від батьків то не з’їжджайтесь назад
у нас сьогодні річниця весілля з Павлом 💔 фоткав нас
@vavilov_ua
перед цим добряче напоївши конʼяком, не знаю чи видно шо ми дуже пяні зранку в Харкові на набережній
добре було
після того як я туди сходила, нікому не радила, бо нехай навіть воно того і варте по грошам (ні), проте з таким відношенням я єбала їх комусь рекомендувати.
вітаю, спільното! є відчуття, що роблю недостатньо, тому доєднуюсь до збору Повернись Живим і Накипіло аби допомогти захистити Харків. прошу ваших ретвітів і донатів🌞
хочеться співати оди нашій медицині коли дивлюся на нашу з Павлом донечку. мене вилікувала гінеколог з районної поліклініки і я завагітніла, я народила дитину в державному пологовому і тепер ось прийшла до педіатра на облік і це виявилась абсолютно чудова жінка
таке собі задоволення за 6к: 20 патронів, 3 години турнікетів і march без виправлень помилок інструктором, 1 кинута граната і 5 годин інженерки. інженерна підготовка реально цікава була, якби не тупий додік з питаннями типу «а розкажіть про себе» «ви підписали контракт?» і тд
Дуже прошу поширити. Моя подруга з родиною (мама і чоловік) і маленьким песиком застрягли в Сумах. Вони у відчаї. Може хтось може їх вивезти в Полтаву або далі
повірити не можу, що фотографія мого коханого тепер на стіні Михайлівського. маленька, тому що він був дуже скромною людиною і не любив багато уваги
я дуже скучила, мій рідний
саме смішне шо якби одразу зʼявилась і сказала за ті 166к «тіпи я проєбалась, життєва ситуація підкосила, я все поверну з відсотками», то далі ніхто б не став копати, писати про свої донати, дізнаватись про логістичну компанію і тд
кажіть правду і буде вам легко жити
Всі пацики на моциках розігнались і пролетіли цей овраг. Ну і наш герой теж, шо там такого. Короче, новий шолом одразу відслужив своє - вмятина на скроні розміром з велику сливу. І я вперше бачила як виглядає сухожилля. Але наш герой вижив. А русня осьо ні)))))))))
в тему про потяги згадала як рік тому думала що Київ будуть гатити на 9 травня і з‘єбалась в Івано-Франківськ з котом. так ось туди я їхала з самими жінками в купе і це був кайф. їм подобався кіт, а коту було спокійно. і ми всі спокійно спали
1. заблукав на залізничному переїзді, побачив здалеку одну бабку. виявилось шо вона прийшла на залізничні шляхи посрати в пакет, але він то запізно поняв. коли вона давала йому поради як виїхати звідти, пакет був вже повний у неї за спиною
звісно не всі мають померти, та й не всі буд��ть воювати. але чесно скажу що я чекаю на ситуацію коли хтось на мене не так подивиться щоб виплеснути всю лють яка копиться щодня і нікуди не дівається