Козак захворів, говорять за таблетки, інший бобратим каже:
- В нас же є медик (показує на мене) нехай полікує!
- Я бойовий-медик!
- Тоді випиши йому піздюлєй!
Сиджу в нациків, слухаю діалог:
Боєць: Може то в Гвардію Наступу перевестись?
Його ком.взводу: А ти зараз де? Ти не в курсі, що ми і є "Гвардія Наступу"? Приємно познайомитись, бригада "Кара-Даг".
Настав час зізнатись…
Я ухилянт!
Вже 9 років, кожної весни та осені, я тікаю на війну, або в далекі мандри, аби лиш не копати город.
Тільки мамі з татом не кажіть. Най вони думають, що я воюю за ідею, а не тому, що картоплю садити не хочу😅
Якщо мене колись запитають, що мені в житті дав той «стоїцизм»
Я розповім як мене без солідного шмату мʼяса на нозі, півтори години несли чагарями.
А потім я обговорював з медиком іншого підрозділу, які речовини мені краще вводити.
Олег «Орест» Єфіменко
Дмитро «Да Вінчі» Коцюбайло
Дмитро «Гармаш» Пащук
Руслан «Творець» Стороженко
Юрій «Юхим» Юхимюк
Євген «Незнаю» Лісовий
Олександр «Вірний» Філон
Вадим «Циган» Петрук
Вадим «Аркан» Бельський
Сергій «Пельмень» Молочанов
Тарас «Старий» Давидюк
«Птаха»
Важлива історія
Коротко:
Бидло-комбат спалив волонтерську машину бійцям, бо ті зʼїздили на заправку і НП.
Цей козак, виклав відео з цією машиною що горить і тепер його пресує комбат.
Маємо зробити все, щоб сів комбат, а не боєць!
Тяжко дивитись на губи які не можеш поцілувати?
Пф-ф-ф…!
Літати над ціллю яку ніхто не може вʼєбати, бо бракує сил та засобів. Ось що дійсно тяжко!
Сидиш ото за пультом, слюнка тече і сльози течуть🥲
Мої бажання:
Вирушити в Ісландію і смажити сосиски на вулканічній лаві
Мої реалії:
Зміг самостійно на милицях дійти до магазину, що через дорогу від лікарні і купити кабаноси.
Людинка: розповідає про свою довоєнну мандрівку в Норвегію та називає її «єбєйшою пригодою»
Я: невимушеним тоном починаю розповідь про автостоп в Антарктиду.
Людинка: німа пауза…
Буде нам стобою що згадати
Після довгих збавлених ночей
Вивчив я далекий звук гарматний
І тривожний блиск твоїх очей…
Спекотні дні червня, коли нас крили як могли, а ми співали.
Нас криє арта, а «Гармаш» намагається прикрити мене матрасом, бо моя броня в іншому укритті😅
Коли мені неподобається мій командир, я не пишу рапортів на переведення.
Я просто чекаю коли його затрьохосотять і нам пришлють нового.
Це і є плинність нашого життя
Є дві реакції на поранення.
Цивільні:
Бідненький, який жах! Як шкода, як шкода…
Реалісти:
Ну, тепер шанси дожити до кінця війни в тебе трохи зросли. Ще хоча б рік поживеш, відпочинеш…
*Я приходжу на реабілітацію *
Мій фізіотерапевт всім іншим фізіотерапевтам:
-Ходи сюди, бачив колись таке? *показує на мою ногу*
-Ну, складний випадок, що тут скажеш…
-А тепер дивись, *до мене* напруж ногу.
-Ого, прикол!
*знімають відео*
Оце прикол!
Виявляється, якщо на заходи повʼязані з реабілітацією військових, запросити військових що проходять реабілітацію. То вони дають зворотній зв’язок, конструктивну критику та вносять пропозиції.
10 років за мене вмирають друзі, шляхетні люди і просто небайдужі громадяни.
Та чи гідний я, такої честі? Чи є я тим громадянином, за якого варто було вмирати?
Це питання, не покута вцілілого. Це завдання, бути тим громадянином. Виправдати наданий мені шанс.
Кажу нач.меду що мене хочуть списувати по ВЛК.
На наступний день комбат:
- Здоров! А як що до безпілотної групи? Скидувати на підарів всякі какашки…👉🏻👈🏻😏
Дай Боже, аби цього терпіння та запалу мені вистачило і на час лікування та реабілітації.
Терпіти біль 2 години не складно. А терпіти біль все життя (ну чи місяці) то дещо інший рівень…
Чендлер був класний. Без питань. Але він залишив свій спадок. Ви завжди можете оживити його ввімкнувши випадкову серію «друзів».
На жаль, з безліччю моїх друзів які не дожили до 30 так не вийде.
Чендлер вічно житиме в «друзях», а чи житиме памʼять, про наших друзів?
Сьогодні був неймовірний вечір!
1) Я дійшов до замку (рекорд ходьби за останні 4 місяці)
2) Чудовий різдвяний настрій.
Луцьк+ сніг = Різдвяне чудо☺️😇
3) Вина цьому всьому, візит подруги, яка завітала сюди з Аргентини.
Це було дико несподівано!
Колись я носив не обрізану каску бо захист від осколків мені пріоритетніший за захист барабанних перетинок.
А потім отримав шолом типу FAST до якого вже міг приєднати активні навушники.
Взагалі не жалію, всім рекомендую.
Таким чином я єдиний, ні разу не контужений в моїй групі.
@Pan_Pesio
Вони таки щас сильно поменшали. Я помню, ще коли малий був, то були такі, як бугаї, а щас такі, як курчата. І шо воно далі буде?
(с) Африкан Свиридович
Прийшла в госпіталь подруга і вирішила перевірити чутливість моєї стопи на пораненій нозі полоскотавши її (а я дико боюсь лоскоту):
Плюси:
Я вже відчуваю лоскіт на ній.
Мінуси:
Судома розірваних на шмаття мʼязів не найприємніша річ. 😅
@Limosa_Var
Як висновок, зраджують:
Жінки, чиї чоловіки воюють
Чоловіки, чиї жінки воюють
Чоловіки, що на фронті та жінки що у війську
Інколи всі випадки одночасно.
А інколи всі чемні і хороші ☺️❤️
Ось таке життя 🤷🏼♂️
Португальський інтевюер: Як це бути миротворцем? Як наблизити мир?
Я в футболці «war maker»:
Нам потрібен не мир, а перемога. Бо окупація це теж мир, але нам таке не підходить. Тому нам потрібна підтримка та зброя, щоб ми виграли в цій священній війні.
@Slava_molfaram
Найкраще, що бачив про війноньку, це «Брати по зброї» міні-серіал від HBO.
Неймовірно шикарне творіння, в усіх можливих сенсах. Зйомка, акторський склад, сюжет, пропаганда, психологія і т.д.
*говоримо про морську хворобу*
- Коли я йшов з Антарктиди…
- Блін, ти це так невимушено кажеш, наче тут нічого такого. Типу звичайна історія «ішов я в Антарктиду…»
- Ну, а шо? Звичайна історія. Так от, коли я йшов з Антарктиди…
Шановне панство, треба прилаштувати котика!
Характеристики:
Ходить в лоток.
Сумує без людей, тому дуже до них йде на ручки і гратись.
Можна гуляти, як з псом. Від ноги не відходить. Можна в магазин ходити, вигулювати.
Є доставка будь-куди та корм, лоток, дряпку в подарунок.