Одна з найбільших найобок життя - сентенція про те, що помста не приносить полегшення. Ахуєть, як приносить, єбічєскі зцілює. Якось я розвалила в Криму бізнес тіпу, який мене та мою колегу кинув на гроші. І це було солодко. Таку хуйню могли придумать ті, хто хоче собі безкарності
«Без неба України немає неба Естонії»
Неймовірні котики. Чують українську відрізняють, посміхаються. Не освітлюють частину вулиць, бо коштовно після розриву з росією, але гордо собі живуть, як є. Готуються до суворої зими, лагодять по місту труби. Чудова країна, справжня любов
- Та давайте підем в кафе, отут поруч
- Пане, я не хочу
- То давайте обміняємось контактами
- Я заміжня
- З цього і треба було починати!
Так от. По-перше, який же пиздець, що небажання жінки взагалі не береться до уваги. Потрібно умовно належати комусь, щоб твоє «ні» почули
Моя колега розводиться з чоловіком після одинадцяти років шлюбу, бо закохалась в дівчину. Ходить щаслива. І я за неї так щаслива, що аж вечір цього жахливого дня став трошечки світлішим
Сьогодні відбулась дуже показова історія. Йду через скляний міст, швидко, в навушниках. Підрулює хлоп і показує шоб зняла навушники. Наш діалог:
- Ви так цікаво виглядаєте, хочу вас провести і поговорити
- Дякую. Я не хочу говорити та бути зараз з кимось в компанії
Не так давно дізналась про історію, що сталась в Штатах. Був собі хлоп, ґвалтівник дітей, і прямо в суді, під вартою, йому вистрілив в їбало батько дитини, яка стала жертвою цього ґвалтівника. Дочекався поки варта проведе хлопа повз, і хуяк в панаму. А найприємніше, що батькові
Поки я нервую за близьких в Павлограді, напишу про хатній комунізм та дітей
Діти нічого не повинні батькам. Взагалі нуль, зіро, бублик. Народити людину в це жахливе буття, що сповнене страждань - забаганка батьків. Діти у них нічогісінько в борг не брали
По-друге, в нашій культурі, «ні», «не хочу» - не рахується відповіддю взагалі. Люди продовжать вмовляти, продавлювати, маніпулювати, бо їм некомфортно коли хтось непитущий, на дієті/не на дієті, не любить яблука чи блює від молока
На похороні друга:
-Можливо це прозвучить хуйово, але мені здається, що ми маємо доєднатись до закопування
-Я теж так відчуваю
*підходять всім ковеном, беруть лопати*
-Шановні могилокопачі, ми доєднуємось не тому, що маємо претензії до вашої роботи, не приймайте на свій рахунок
Люди можуть не хотіти ані знайомств, ані молока, ані алкоголю, ані дітей і бути щасливими. Не робити цей вибір із травм. І не наше діло, звідки той вибір зроблено
А «ні» - завжди «ні»
На психотерапії:
- Чи є назва у твого стану?
- Є такий мєм, де жірна, солодка така кріса сидить задумливо на дупці і підпис внизу: «пупупу». Віта, це блять якесь тотальне пупупу
- Мені нада той мєм!
Я мало чому дивуюсь в цьому житті, бо якось сталась отака історія:
мого дідуся, в Дніпрі, на пішохідному переході збив син місцевого багатія. Я була маленька, ми з дідо паралельно лікувались від онко і він почав одужувати. Помер в муках від травм, а малий уйобок зʼєбався
Сьогодні в ресторані стала асбасадором лагідної українізації:
- Помогітє, пожалуйста, открьіть кран. У меня руки грязньіє
- Звісно! Хочете милко вичавлю?
- Ой… дякую!
- Бачите, яка ми команда
- Ви мене врятували
Я заїбу добротою, затираню, блять, щирістю
Анпопулар опінія: будяки заєбато виглядають. Зелень - красива всяка. Я хз де був той поворотний момент, коли людство рішило шо комусь можна дозволити жить на клумбах, а хтось - польовий виродок і йому тут не раді. А ще, будь-який будяк кращий, за йобану бетонну пустелю
Така ж історія з вибором «не мати дітей». Я бачу купу статей, про те, шо люди вільні робити вибір і питання сприводу цього - є порушенням персональних кордонів, але в прикладах, чому не варто розпитувати про відмову народжувати, завжди шось неймовірно трагічне:
Коли була в Норвегії, помітила, що в магазинах декоративної косметики є рекламні фото з паннами 60+, в яких супер яскраві мейкапи, салатові стрілки, помаранчеві тіні. При всій моїй нелюбові до таких кольорів, це розйоб, бо ніхто не записує людей в чергу на помиральну яму
Хай левел піклування про мою подругу від її коханого, що загинув:
- дав розпорядження ротному повідомити про свою смерть тільки після того, як поряд з нею точно буде хтось з друзів.Посмертний пранк - щось такого наговорив, шо ротний казав спочатку викликать психіатричну нєатложку
Хтонь-факт: філіппінці, стукаючи в двері, кажуть «тао по», що дослівно значить «я — людина». Ритуал базується на віруванні в те, що потойбічні істоти не можуть користуватись людською мовою. А повна фраза звучить: «Tao po, hindi aswang» — «Я людина, а не монстр, що їсть плоть»
Неіронічно жадаю, щоби збільшилась кількість кіношних історій про те, як пацифісти отримують по єбалу, про те, до чого призводить езотеричне ниття про втрату душі бєкоз руйнівна агресія чвяк-хуяк. Руйнує - бездіяльність, всепрощення та безхребетність, агресія - береже
В Турції ведмідь постійно приходив на ферму до бджоляра та виїдав його найдорожчий мед. Шо пан тіки не робив: лишав яблука, ягоди, інші смаколики - не помогало. Врешті бджоляр поставив приховані камери і наливав в тарілки різного меду кілька днів поспіль
Коні:
- бояться всього нового, у стресі тікають в поле, але повертаються додому за півгодини, бо хочуть смаколиків
- емоційно прив’язуються до свого людиська і сумують за ним
- через психологічно травму можуть відмовлятись лягати спати, але міцно заснувши - падають і досипають
На 10 хвилин вдалось вихопити друга-військового:
- Хотів про шолом тобі сказать, що ти купила. Відпрацював, захистив від уламків. А ще хлопцям так сподобався, що вони стали в чергу, хто його забере якшо вмру. Ледве не побилися
- На ножах?
- Як ти знала?
Я не маю морального права нічого казати про мобілізацію, поки сама цивільна, скільки б запитів не закрила. Але я маю право казати про життя в окупації. Це пекло, навіть якщо тебе не катують фізично. Більшість кримчан не чіпали, хтось з людей просто тихо зникав
В дитсадку я закохалась в дівчинку. Їй подобалась сумочка, яку нещодавно батьки кули нашій спільній знайомій. Я зібрала всі свої гроші, шо мені дарували «на морожено», трошки спиздила в матері й принесла їй. Тоді я не знала шо таке «шугар мама», але впевнено лежала в ту сторону
Ніч - то час розказать про себе мєрзкій факт:
В дитинстві мені забороняли мати вдома будь-яких тварин. Паралельно батьки не могли понять, чого таргани в хаті ніяк не вимруть. А Даруня просто лишала їм по кутках тістечка «картошка», заманювала в банку і спала з нею в обнімку 🫡
Ведмідь кожної ночі, безпомилково обирав і спершу виїдав оцей найдорожчий, що робив пан сам. Двісті баксів баночка. Сама луччя реклама меду, щітаю. Я — ведмідь в світі речей, шо не візьму — двісті баксів баночка блять
Я маю за плечима дві онкології, мракобесне дитинство з пиздецями і трупаками, а також відсутність важливого органу - драматичних козирів на всі випадки життя. Але наразі це все не керує моїми виборами і я не хочу придумувати, витягувати їх, бо іншим не достатньо «не хочу»
Наратив про те, що війни розпочинають тільки чоловіки, на мій погляд, шкідливий для жінок. Це ідеалізація та відмова в субʼєктності. Як і твердження про те, що жінки менш агресивні. Жінки починали війні, але статистично менше, бо рідко успадковували трон
Болотяні рослини: просто тримай мене у воді, я буду жить вічно
Всі інші: суй палець в ґрунт, кому кажу суй! Шариш, мразь?! Ти мене от щас перенедополив і зробив то без увоженія. Мій хлорофіл буде на твоїх руках
Недавно дізналась від однієї пані, що флористичний салон не взяв на роботу дівчину бо у неї «більмо» на оці. І якось так це мені кольнуло. Я маю непомітну інвалідність, мені умовно пощастило мати рак нирки, а не єбала, наприклад. А зара у нас взагалі війна. І цейво, больно шось
Та я їбу цей світ! Фотографка нахуярилась під час зйомки, в гавніну, в драбадан. Звісно не мінялось ані світло, ані кути локацій. Була тільки надія, що фото вийдуть норм. Але ні. Двічі ні. І тут вона вирішила стрибати на моделей. Я в ахуї шо так можна
Ірландський уряд дає можливість селитись українцям в покинутих будинках,виділяє на їхній ремонт гранти.Ісландія опікується українцями.Норвегія зробила освіту у вишах безкоштовною для українців
От якби я розказала про це собі в дитинстві,а потім додала чому ми нікуди не їдем 🚬
«Вопщє на Аїда вічно всі наговорюють, бо він нічо не спростовує.Йому похуй, сидить собі під землею з псом в обнімку. А Персефону може він рішив врятувати. Так, це викрадення. Але він побачив у щоденних новинах скіки жіночих доль скалічено хуєм Зевса і такий *не в мою зміну*»
(с)
Він і досі впевнений шо батько взяв бабло, а з ним не поділився.Це при тому, що моє підліткове життя проходило в неймовірній скруті.Але тепер я маю лакмус - ніколи більше не спілкуюсь з людьми, які почувши цю історію, питають: «абідна канєшно, але чому твій батько не взяв гроші?»
- А ти куриш?
- Нє
- Пʼєш?
- Та вже давно нє
- Трава? Шось ще?
- Нє
- То ти хороша дівчинка?
- Ти навіть уявити собі не можеш, на скільки поганою я можу бути. Педантичному злу не нада допінг
Необхідно піклуватись про тих, кого любиш. Нажаль, слова мають в рази меньшу вагу, ніж нотаріально завірені папери. Смерть відбудеться не з нами, а з тими, хто лишиться горювати. І їм на то потрібна законодавча захищеність та ресурси
Ну що ж, мій персональний топ хоррорів, де не дали грошів на монстрів, тому довелось грати від душі
Почнемо з більш відомого і свіжого, але це любов мого серця - стрічка «You won’t be alone». Повільна, щемка, меланхолійна, казка про молоду відьму і її спроби жити жеття
Олександр Педан:
- Мені було тоді боляче і образливо, а я мав два шляхи: піти додому і плакати, чи боротись. Як думаєте, що я обрав?
- Бачу, пане, ви сьодня заплаканий
✅ дві години підйобувала улюбленого телеведучого і даже не получила тягла
Розблоковано спогад за минулий рік, коли ми з подругою приїхали на похорон її коханого і з усіх цивільних в чорному були тільки ми. За це нас охрестили відьмами, казали шо ми прийшли наробить біди. На шо подруга скрізь сльози засміялась і спитала якої біди, він жеш мертвий
Трошки заздрю (сильно) синам і дочкам з ельфійських земель, що ошатно, свіжо, казково виглядають в цю єбєйшу спеку. Я - дочка земель спітнілих коняк, в таку температуру в нас прийнято плакать і ригать
Чогось згадалась історія про одну дівчинку в нашому онковідділенні. Мабуть тому, що вона померла взимку. Від неї відмовились батьки, мала була з неоперабельною пухлиною мозку. Тоді я трималась осторонь неї, мені було мало років, мене лякала її поведінка
Як же мене зайобує наратив «хулі ти жалієш себе, іди сходи в дитяче онковідділення». Так от блять, на правах людини, яка в тому відділенні провела роки, скажу, шо це треба буть казковим уйобком шоб самостверджуватись, терапевтуватись, чухать власні переживання об хворих дітей
Таке враження, шо всі курʼєри «Мейкап» проходять якийся спільний тренінг:
- Шо ми робимо, коли приїжджаємо до клієнта?
- Кажемо йому вийти!
- А шо робимо, коли клієнт питає, чи можемо ми піднятись?
- Нєдовольний голос і ліцо!
- Правильно, хорошики мої! Ви готові, в добру путь!
Ковен дарує мені коробочку-сюрприз. Відкриваю,перше шо бачу - красивезний сушений гриб:
- Блін,дякую, дівчата! Як ви знали? Він такий красивий! *нюхаю гриб і трошки плачу*
- Там взагалі-то сертифікат на ювелірні вироби, внизу, далі… Але ми бачим, шо ти вмієш приймати подарунки
Одне не можу понять. Звідкіля в людей стільки ненависті до пані порнозірки. Прям от концентрованої отрути. Підозрюю шо вони дрочуть з пересердя, шаліючи від люті, з відразою кричачи в монітор всяке обідне
Школа — то був неймовірний екзистенційний експіріенс жаху, принижень та ментальної децимації. Після школи мені ніхуя не страшно. Єдине шо мене лякало впродовж пʼяти років після її закінчення — сни про школу і вигук мого прізвища
Батько довго судився,кілька років поспіль.Свідків буквально залякали, суд валшебним чином став на сторону уйобка.Але вся жижа історії навіть не в цьому.Батя уйобка,як я дізналась вже потім,пропонував моєму батькові гроші,кажучи: «ну ти ж все одного нічого не зробиш, кажи скільки»
Любий бренд
@LegloUa
, дозвольте в цей день доїбаця трошки. Ви мої любімкі, але шош не робите кишені в жіночих піжамах, а чулувікам то робите? Дуже обідно. В мене теж є і гайки, і ножі, і сушені хрущі, а кишень нема
- написав на неї заповіт, бо не було шлюбу
- до заповіту вклав картку з виплатами, щоб вона мала час відгорювати, не думаючи на що жити хоча б пару місяців
- попросив старшого медика надонатити від хлопців на її картку, для того ж
Звісно мій батько відмовився та послав його. І судився скільки стало сил. А от тепер єбєйший твіст: рідний брат мого діда просив мого батька «взяти і йому трошки грошей». Тобто в чувака навіть не виникло умовного варіанту відмовитись від цього бабла
Тут мені 21. Я намагаюсь вижити в окупованому Криму, відмовившись від руснявого паспорта, не можу піти в магістратуру бо русня зіпсувала мій прекрасний універ, в мене на спині тризуб, але його відфотошопив колега, шоби не мати проблем. Але зі мною моя Геката
Мало яка казка лякала мене в дитинстві, але історія про Пітера Пена дмухала неприємним холодком по хребту. Шось дуже неприємне зчитувалось в тому Вандерленді. Доки я не зрозуміла шо - то було моє рідне онковідділення. Ніколи не виростають - мертві, і я маю багато таких друзів
Все закінчилось трагічно: я зізналась їй в почуттях, вона не зрозуміла, злякась і попросила з нею не дружити. Як би мені не було обідно, але її бажання довелось виконати. Персональні кордони людей - святе. Потім я тиждень об‘їдалась зеленими абрикосами і дристала з горя
- всіх попередив, що атеїст, тому без отієї багадєльні всі обійдуться
- попередив та вказав, що подруга приймає рішення про пам’ятник, а не хтось ставе шо попало
Це все було зроблено після того, як загинув коханий нашої спільної подруги, навесні. Не встиг розвестись із першою дружиною, юридично моя подруга була йому ніким. На похороні її відштовхували від труни, не даючи можливості навіть попрощатись
Цей фільм зробив мені щемко, мило, натхненно та ніжно. Стрічка, яка не має глядача за малу дитину, не бавить, не розважає, а веде спокійний, тихий діалог про все на світі. Здебільшого, мабуть, про любов і красу
Звісно можна вриватись в кімнату дитини, забирати її речі, гроші, нички їжі, кричати «тут твого нічого нема», використовувати слова «егоїзм» та «індивідуалізм» виключно в негативній конотації (хоча схуя лі це погано). Можна все канєшна, але шоби шо. І чи порадує за це ціна
Подруга привезла з Карпат кілька жаб’ячих ікринок, шоб ростити і любити. Але поряд не знайшлось кращого резервуара для перевезень, аніж стара покинута лампадка. В Київ прибули Пресвяті Жєби
Клієнтка на днях замовила прощальну фотозйомку для своєї кіточки, в якої лишилось зовсім мало часу. Знімали сьогодні. В мене не було змоги зробити це для моєї Гекати. Мені було важливо встигнути втілити такі фото для інших люблячих людей. Цей сенс допомагає вставати з ліжка
Дитина не повинна любити батьків, і батьки можуть не любити дитину, так може статись, так буває частіше, ніж люди хочуть про це знати. Але дати дитині захист, повагу до її кордонів та базову безпеку - залізобетонний обовʼязок дорослих людей, які придумали привести в світ життя
Ми тут з вами разом таку дікуху проживаємо, шо час викласти карти на стіл. Ви дещо маєте знати. Якось я замовила пошив пальто, де заміри зовнішніх кишень були орієнтовані на ідеальний, комфортний, золотий та гармонійний розмір кількох пачок хамона
Найчемніші собако-діти з Херсона шукають своїх люблячих двуногих. Брати Доббі та Роккі живуть на перетримці в нашій студії Рослинка, ви можете зайти до нас на чай та познайомитись з малюками. Крокодильчики не псують речі та швидко вчать псячий етикет. За репост цілюю в носа
Обмінюватись чимось на рівних можна тільки з рівними, а діти - менші та залежні. Це «чорна діра», в яку летить любов, гроші, час, життя. Якщо дитина прийме власне рішення на щось із цього відповісти взаємністю - джекпот, розйоб, ахуєн. Ні - то і не повинна
Своїми конченими жартами я, канєшно, здобула собі прекрасних друзів, але коли ейчарка міжнародної компанії запитала: «яку зарплатню ви очікуєте?», не треба було казать «та я в цьому житті вже нічо не очікую»
Подивилась другу Дюну:
- магією та смачним пиздюльом можна досягти більше, ніж просто магією
- мені було фізично приємно споглядати помсту. Помста - топ, ма фейворіт. Більше помсти богу помсти
- всі нахуй обйобані
- візуал розйоб
Про той випадок з грошима дізнались на батьківських зборах. Батя сміявсь, а дід ще тролив багато років, просив шоб я не виносила хату. Дав клікуху «Робін Гуд»
Мене тупо лякають люди, які неіронічно кричать шо тварин не можна любити так, як людей, «це ж всього лише кіт» і т.д. Якшо для прояву вашої любові істота має бути схожою виключно на вас та тішити его, маючи подібний гено/фенотип - це самолюбування, а не любов